Генрік Сенкевич

Хто не вміє від щирого серця віддячити своєму благодійнику, старанно шукає в ньому пороків, щоб виправдати свою невдячність.

Я ніколи навіть не допускав, що можливе таке кохання. Я думав, буває тільки вогонь у крові та пристрасне бажання, і тільки тепер бачу, що можна любити кожною краплею крові, кожним подихом своїм і водночас відчувати такий безмежний, такий солодкий спокій, наче душу твою заколисували сон і смерть.

А хіба так не буває? Стоїть у лісі сосна, немов вежа незламна, можна подумати, століття простоїть, а стукнеш її гарненько обухом, і в середині виявиться одне дупло. І труха сиплеться. Так і з тевтонською могутністю.

Не будь занадто наполегливим, пам'ятай, що хороше вино треба пити повільно. Знай також, що бажати приємно, але ще приємніше бути бажаним.

... Як світло походить від сонця, так і щастя походить з любові.

Поки тебе не вбили, боятися нічого, ну, а вбили, то які тут страхи.

Деякі речі у світі прекрасні, але люди здебільшого такі нікчемні, що шкодувати життя не варто. Хто умів жити, мусить умерти.

... Під ошатною сукнею часто ховаються глибокі рани.

Всесвіт несе на своїх плечах не Атлант, а жінка, і часом грає нею як м'ячем.

Зло, як хвиля, вдаряє об берег і повертається назад.