Говард Філіпс Лавкрафт

Проявом найбільшого милосердя в нашому світі є, на мій погляд, нездатність людського розуму пов'язати воєдино все, що цей світ включає. Ми живемо на тихому острівці невігластва серед темного моря нескінченності, і нам не слід плавати на далекі відстані. Науки, кожна з яких тягне у своєму напрямку, досі завдавали нам мало шкоди; однак настане день і об'єднання розрізнених досі уривків знання відкриє перед нами такі жахливі види реальної дійсності, що ми або втратимо розум від побаченого, або постараємося втекти від цього згубного просвітління у спокої та безпеки нового середньовіччя.

Спогади і погані передчуття гірші від будь-якої дійсності.

Вілкокс називав себе надчутливим, але городяни вважали його просто ненормальним.

Науки, що просуваються кожна у свій бік, досі завдавали нам мало шкоди; але одного дня збирання розрізнених шматочків знання в єдине ціле відкриє нам такі страшні перспективи реальності і нашого в ній положення, що нам залишиться або збожеволіти від цього одкровення, або рятуватися від світла знання у світі та безпеки нового середньовіччя.

Але у всесвіті поряд з гіркотою існує і насолода, і ім'я цієї насолоди — забуття.

І тоді я вирішив, що піднімуся на цю вежу, чого б це мені не вартувало, бо краще раз поглянути на небо і загинути, ніж вічно жити, не бачачи світла дня.

Ні смерть, ні душевні чи фізичні муки що неспроможні породити такого розпачу, яке викликає втрата своєї індивідуальності. Звернувшись у ніщо, ми знаходимо забуття ; але усвідомлювати себе існуючим, водночас знаючи, що ти позбавлений власного«Я» і більше не є єдиним і неповторним, чимось відмінним від інших, — ось він, істинний апофеоз жаху.

Не мертве те, що у вічності буде, Зі смертю часу і смерть помре.