Ігор Іванович Гарін

Лише тоді, коли я буваю нестерпно нещасним, я знаходжу справжнє почуття своєї самості.

Я вважаю суспільство не поганим, тобто таким, що піддається поліпшенню, я вважаю його абсурдним. А це зовсім інша річ... Абсурдним. Мене зачіпає зовсім не відсутність справедливості, а щось набагато глибше — неможливість погодитися із соціальною організацією, хоч би якою вона була.

Як писати? Писати, не виносячи вироків, не нав'язуючи уподобань, визнаючи свої помилки. Вміти дивуватися, радіти, сумніватися, сумувати та страждати.

Я найкраще знаю, чому сміється тільки людина: він один страждає так глибоко, що змушений був винайти сміх.

Здрастуй радість, здравствуй горе, Лети мул, Гермеса пір'я, Все, що є і буде незабаром - Все люблю і тепер я!

Свобода людини є зло.

Пізнання істини веде до нестерпного для людини аварії ілюзій, фікцій, помилок, без яких немислиме життя.

Люди краще водяться за ніс мораллю!

Я йшов все життя безтурботно напролом І задовольняв свої бажання, Що злило, залишав я без уваги, Що розчулювало, не тужив про те.

Суть добра — у тому, щоби душа була добра.