Кейт Бернхаймер

Особу мою виліпили літаючі ліжка, гогочливі відьми та заливисті пташки. У поєднанні з жахливою кінохронікою Голокосту, яку демонстрували у нас у храмі, а також — розповідями про кущі, що горять, співають горлиці і моря, що розступаються: чарівні історії міцно надрукувалися в мені своєю втішною силою. Я росла дівчинкою несміливою, найповніше щастя переживала лише в книгах: їхній відкритий світ манив мене і приймав до себе.

... ви знайдете чудовий світ. Так, він жорстокий, і так, у ньому трапляються втрати. Там вбивства, кровозмішення, глад і тлін — все це невід'ємно від цих історій, як без цього не буває і в нашому житті. Казковий світ – він справжній. У казці містяться чари, які не фальшиві; їх заклинанням викликається захист тих, кому землі загрожує найбільша небезпека.«Кроткі успадкують…» — як говорилося в одній із перших історій, що я чула в дитинстві. Тоді я повірила в це — вірю і зараз.

— Якби ці льотчики її знали хоч трохи, — сказав якось Нелсон, — вони б навіть у ліфті з нею не поїхали. Коли літак злітає, вона щоразу молиться, щоб він розбився. У неї замість совісті потяг до смерті, вона народилася самогубцем, диво, що вона взагалі дожила до зустрічі зі мною.

Пристрасть, немов чудовисько ненаситне, жере людське життя.