Хорхе Букай

Найкраще, що я можу зробити для коханої людини, - це допомогти випробувати одну з найбільших радощів життя: радість зустрічі.

Найкраще, що я можу тобі дати, це те, що я хочу тобі дати. Найкраще, що ти можеш мені дати, це те, що ти хочеш мені дати. Я не хочу більше. Я хочу найкращого.

Ми на дотик рухаємося у стосунках, від доброго до поганого і навпаки. Любов, відносини, які нам дорогі, можна зберегти, тільки якщо ми зізнаємося собі, що ж з нами насправді відбувається, тільки якщо ми не приховуватимемо від себе правду, не заперечуючи її або вдаючи, що нічого не відбувається. Усвідомлення - велика сила. То ж зрозуміємо, що з нами відбувається, і віддамося цьому почуттю. Це лише допоможе дбайливо будувати відносини взаємної довіри та зберегти симпатію один до одного.

Встати на шлях діалогу — набагато ефективніше та розумніше, ніж намагатися доводити, яким егоїстичним чи чуйним може бути кожен.

Все життя ми намагаємося побудувати нові дороги, нові мости, нові стежки, щоб те безмежне кохання, яке ми шукаємо, могло нас знайти і досягти нашого серця. Ми так само з надією дивимося на лінію горизонту: про всяк випадок.

Немає безконфліктних особистих відносин. Конфлікти неминучі у будь-яких відносинах для людей.

Коли любиш, тебе турбує щастя іншого. Не більше та не менше. Щастя, яке заповнює тіло і душу, тільки міцніє, коли ми приймаємо кохану людину, не бажаючи її змінити.

Хоч як це здасться дивним, не настільки важливим є характер партнера. Важливіше те почуття захищеності, яке я відчуваю поряд з ним, і його благополуччя поряд зі мною, насолода від близькості людини, яка дбає про те, щоб мені було добре, зауважує, що мені потрібно, і із задоволенням це дає. Це і є кохання.

Я буваю корисною, нещадною і навіть небезпечною. Я ніколи не вдаю. Я частина, а не ціле. Я безліч і єдність. Я не більше, ніж я маю. Але й не менше.

Ми можемо подивитися на свої руки, ноги і живіт... Проте є деякі частини тіла, які ми ніколи не бачили самі, наприклад, наше обличчя, що має настільки важливе значення, що важко повірити, що ми ніколи не зможемо подивитись на нього. на власні очі... Щоб візуально познайомитися з цими частинами, прихованими від нашого погляду, ми потребуємо дзеркало. Так само у нашому характері, способі життя присутні аспекти, недоступні нашому сприйняттю. Щоб їх побачити, нам теж потрібне дзеркало … І єдине дзеркало, в яке ми можемо зазирнути, — це іншелюдина. Погляд іншого відкриває нам те, що не можуть побачити наші очі. Як і в реальності, що підкоряється законам фізики, точність відображення залежить від якості дзеркала та відстані, з якої ми дивимося. Чим незамутнішим буде дзеркало, тим детальнішим і правдивішим буде образ. Чим ближче ми підійдемо до дзеркала, щоб подивитись своє відображення, тим виразніше ми себе розглянемо. Найкраще, найточніше із дзеркал — взаємини у парі. Тільки завдяки їм ми можемо розглянути поблизу своїх найгірших і кращих сторін.