Клайв Стейплз Льюїс

Коли намагаєшся стати дурнішим, ніж ти є, це нерідко вдається.

— Хтось там ховається, а виходить уночі, прикривши ліхтар. Напевно, зграя... моторошні лиходії... вони від нас відкупляться... Ні, не може дім стояти порожній стільки років. Це якась таємниця. — Тато думає, що там протікають труби. — Дорослі завжди думає найцікавіше.

Дружба народжується в той момент, коли одна людина каже іншому: Що, і ти теж? А я думав, що такий тільки один».

— Інші тебе також побачать? - Запитала Люсі. — Спочатку ні, — сказав Аслан. - Пізніше; з огляду на обставини. — Але ж вони мені не повірять! - Вигукнула Люсі. — Це не має значення, — відповів Аслан. — Ой-ой, — сказала Люсі. — А я так раділа, що знайшла тебе. Я думала, що ти дозволиш мені залишитися. Думала, ти загарчав, і всі вороги жахнуться як раніше. А тепер так страшно. — Тобі важко зрозуміти, мале, — сказав Аслан, — але ніщо ніколи не відбувається так, як було.

Але для злих серцем довгота днів – лише довгота бід, і вона вже зрозуміла це.

... Ті, хто причетний до таємної мудрості, вільні і від міщанських правил, і від міщанських радостей. Доля наша, мій хлопчик, висока і незвичайна. Доля наша висока, ми самотні...

Ми не маємо права знати, що було б, але ми можемо змінити майбутнє.

Коли справи йдуть погано, ви виявите, що протягом деякого часу вони зазвичай погіршуються ще більше, але коли все відразу починає ладнатися, вони часто йдуть все краще і краще.

Плакати непогано, поки ти плачеш, але рано чи пізно сльози закінчуються і тоді треба вирішувати, що робити.

Лихо не приходить одна, не приходить одна і радість.