Лев Успенський

Зараз у нас у російській мові, як ви дуже добре знаєте, є лише два різні«числа» – єдине та множинне. Кілька століть тому їх було три: єдине, множинне та двояке. Це дивне для кожного з нас«третє число» вживалося спочатку усюди там, де йшлося про парні предмети, на кшталт людських очей, рук, ніг, рогів тварин тощо. і від єдиного та від множинного; відмінки там мали зовсім інші закінчення.

…Думаємо ми не образами, а словами. Думка, навіть не висловлена ​​вголос, вже втілюється у слова мозку людини. Напевно, ви помічали у багатьох людей звичку, міркуючи, ворушити губами. Це не дарма: це в голові думаючого ворушаться невимовні їм, але вже народжуються думки-слова, що рвуться у зовнішній світ. Людина«про себе» вимовляє свої думки, як речення. Іноді, втім, у мозку виникають не звукові, а мовчазні, письмові образи слів. З тих та інших і складаються наші думки. Ось що таке внутрішнє мовлення.