Максим Горький

Людина цінна по опору своєму силі життя, — якщо не вона його, а він її на свій лад крутить, — моя йому повага!

Коли праця – задоволення, життя – гарне! Коли праця – обов'язок, життя – рабство!

І собака любить, коли її гладять, того більше — людина! Баба живе пестощами, як гриб вогкістю.

Мати завжди проти смерті.

Але чим більше я читав, тим важче було жити так порожньо і непотрібно, як мені здавалося живуть люди.

Я вірив, що стосунки до жінки не обмежуються тим актом фізичного злиття, який я знав у його злиднях грубій, тваринно простій формі, — цей акт вселяв мені майже огиду, незважаючи на те, що я був сильний, досить чуттєвий юнак і мав легко збудливий уявою.