Маріо Пьюзо

Є речі, які доводиться робити – їх робиш, але про них ніколи не говориш. Їх не намагаєшся виправдати. Їм немає виправдань. Їх просто робиш, та й годі. І забуваєш.

Уразлива жінка може убити тебе будь-якої миті.

Ніщо так не сприяє приборканню пристрастей та торжеству чистого розуму, як атмосфера грошей.

Коли йому кажуть " ні ", він глухне і нічого не чує доти, поки не скажуть "так".

Завжди краще, коли друзі недооцінюють твої переваги, а ворог перебільшує недоліки. (Друг має недооцінювати твої переваги, а ворог - переоцінювати твої недоліки).

Ніколи, Сантіно, не дозволяй нікому, крім членів твоєї родини, знати, про що ти думаєш. Нехай вони ніколи не знають, що в тебе під нігтями.

Якщо чоловік не став своїм дітям справжнім батьком, то він не чоловік.

Будь-який діловий захід стосовно когось — особистий випад. Кожен шматок лайна, який людині доводиться ковтати кожен божий день, є випадом проти нього особисто. Називається — на користь справи. Хай так. Але все одно – суто особистий випад. І знаєш, від кого це засвоїв? Від дону. Від свого тата. Від Хресного. У нього, якщо в друга вдарить блискавка, це розглядається як особистий випад. Коли я пішов у морську піхоту, він вважав, що його це зачіпає особисто. У чому й полягає причина його величі. Чому він є великий дон. Він усе сприймає як свою особисту справу. Як Господь бог. Без його відома пір'їнка у горобця не випаде, і він ще простежить, куди вона впала. Правду кажу? І хочеш ще щось знати? З тими, хто сприймає нещасний випадок як особисту образу, нещасні випадки не трапляються.

Якщо я зможу померти зі словами«Чудова штука – життя», – все інше можна не сприймати всерйоз. Треба навчитися, як батько, ставити на перше місце свою сім'ю, свій дім, своїх дітей, свій маленький світ.

Дон Корлеоне, ще не цілком усвідомлюючи, що з ним сталося напередодні, — ще одурманений лютим болем, зі схвальною усмішкою ворухнув губами, ніби говорячи молодшому синові, — тільки сил не вистачило сказати це вголос: «Е, чого мені боятися? Мене давно хочуть убити – вперше спробували, коли мені було дванадцять…»