Михайло Булгаков

Кожен прикрашає себе як може.

... навіть будучи абсолютно вільною і невидимою, все ж таки і в насолоді потрібно бути хоч трохи розсудливою.

Мене зламали, мені нудно, і я хочу до підвалу.

Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця в провулку, і вразила нас одразу обох! Так вражає блискавка, так вражає фінський ніж!

У чергу, сучі діти, в чергу!

А сталося це тому, що війна для нього, Козиря, була покликанням, а вчительство лише довгою та великою помилкою. Так, втім, найчастіше і буває у нашому житті. Цілих років двадцять чоловік займається якоюсь справою, наприклад, читає римське право, а на двадцять першому — раптом виявляється, що римське право ні до чого, що навіть не розуміє його і не любить, а насправді він тонкий садівник і горить любов до квітів. Відбувається це, мабуть, від недосконалості нашого соціального ладу, при якому люди часто-густо потрапляють на своє місце тільки до кінця життя. Козир потрапив до сорока п'яти років. А доти був поганим учителем, жорстоким та нудним.

Хворий на невиліковну ніколи пристрасть до театру.

Дорога, в тому й штука, що зачинені! У цьому вся і сіль! А у відкритий предмет може потрапити кожен!

Людина без сюрпризу всередині, у своїй скриньці, нецікава.

Єдине, що вроджене людям – це любов до себе. І мета життя кожної людини – щастя! З яких елементів складається щастя? Тільки з двох, панове, тільки з двох: спокійна душа та здорове тіло.