Олег Рой

Якщо виходити день і ніч через проблему - від цього вона не вирішиться, а якщо перестати думати про неї може й легше стане.

Все те ми робимо швидко, на ходу, метушучись і як би проковтуючи шматочки дорогоцінного життя, повторення якого, на жаль, не буде.

Втручатися в чужу долю і судити іншого, виходячи з власних уявлень про добро і зло - це злочин.

Дівчата, що з них візьмеш. Вони готові вибачити всіх, навіть тих, хто завдає їм болю. Смішно, але, мабуть, у цій доброті, що часом стає жертовністю, і є половина їх принади.

Будинок – це не предмети, вартістю кілька тисяч доларів і не вишукування сучасних дизайнерів, а затишні дрібниці, голоси дітей, запах домашньої їжі, розкидані по підлозі іграшки, книжкова шафа та просто відчуття власного затишного маленького світу…

Дуже часто те, що здається правдою, насправді є лише добре замаскованою брехнею.

Нікого доля не омине, кожному міряє своє, не дивиться, як високо злетів.

Нестерпно важко вижити після того, як твоє життя переломилося навпіл, і майже неможливо пережити це ще раз.

Навіщо даремно уявляти те, чого немає, і навіть не може бути? Потрібно вчитися тверезо дивитися на світ.

Кинувшись від самотності на першу приманку дружби, що трапилася, потім будеш змушений довго тягнути лямку загалом непотрібних відносин.