Олег Рой

Усі чоловіки у душі залишаються хлопчиками. Вони так само люблять яскраві іграшки, так само важко переживають невдачі і так само панічно бояться здатися слабкими та смішними.

Життя не подарунок небес, а арена для постійної боротьби за виживання.

Люди завжди знаходять причину пошкодувати в першу чергу себе, кохану, а не іншу людину, якій може бути несумірно важче.

Людину можна змусити робити все що завгодно, навіть зраджувати, вбивати і грабувати, але її ніколи не змусиш любити, якщо серце порожнє.

Так часто трапляється в житті: те, про що багато хто мріє, нерідко виявляється у того, кому це не особливо і потрібно...

Майбутнє обов'язково принесе щастя кожному, хто в нього вірить, хто йде до нього своїм непростим шляхом, спотикається, іноді навіть падає, але все одно зберігає віру в добро та бажання нести це добро людям.

Іноді випити тягне не так через слабкість волі, як через байдужість до свого життя.

Доля не випадково оберігає нас від знайомства з тими чи іншими подробицями, не дарма ховає від нас деталі.

Щоб чогось досягти, потрібно спочатку правильно розставити пріоритети. Іди до своєї мети лише після того, як зрозумієш, що для тебе зараз найголовніше.

Сльози, зрозуміло, не проливалися ніколи. Його Аліна була сильна, як бувають сильні лише ангели чи святі. Вона сходила на вівтар мистецтва і знала, знала, знала, що це вівтар. Але що з того? Біль, що спалює тіло, не має значення. Значення має лише політ. Жодна ціна за нього не може бути надто високою. Мистецтво знає, скільки взяти з кожного. Знову і знову вона трепетно ​​йшла в цей вогонь - і посміхалася. І знову репетирувала - до знемоги, до непритомності, до кривавих мозолів.