Олександр В'яземка

Коли людям треба чимось зайняти себе, одні беруть до рук книгу, інші – кульок насіння.

Не ми обираємо свій хрест. Хрест вибирає нас.

У кожного з нас своя історія кохання, але не кожному вона до вподоби.

Все, що створив Бог, вічно, а на все, що створив людина, гарантія – максимум три роки.

Якщо світ не потребує тебе, це ще півбіди. Біда – коли ти не потребуєш світу.

Кожна людина по-своєму унікальна. І по-своєму марний.

Не суди про книгу з обкладинки, не суди про людину за кольором шкіри, але суди про людину за її міркуваннями.

— Тату, ніхто нікому нічого не винен. — Правильно. Кожен себе від обов'язку перед іншими звільнив. Кожен сам визначає собі свій обов'язок, його природу і міру. — Ну і відмінно. Тепер свобода, тато. Немає більше рабства обов'язку. – Та не рабство це було, а нитки спільності. Тільки носити їх було так само важко, як зимовий одяг улітку. Звільнивши себе від обов'язку перед іншими, людина опинився без підтримки інших членів соціуму. Він виявився нікому не потрібен. Ось вона, справжня природа принципу«ніхто нікому нічого не винен» – влада самотності. Ніхто… нікому… не—ін—те—ре—сен! Не потрібен!