Пітер Хьог

В узагальненнях є щось нелюдське.

Пекло. Це не якесь конкретне місце. Пекло транспортабельне. Ми всі носимо його у собі. Варто лише втратити контакт із властивим нам вродженим співчуттям, і раз-два — пекло тут як тут.

Постійна ясність свідомості теж може знехтувати до огиди.

Усі ми живемо, сліпо довіряючи тим, хто ухвалює рішення. Сліпо довіряючи науці. Адже світ безмежний, а будь-яка інформація невизначена.

У тому, що досяг дна, є свої плюси далі падати вже нікуди.

Я дивуюсь тому, як це життя може змусити несподівано випробувати щастя та екстаз із зовсім чужою людиною.

... коли звуки повторюються досить часто, вони перетворюються на тишу.

Саме так почуваєшся, коли живеш справжнім життям. Сидиш поряд з іншою людиною, і тебе розуміють, все розуміють, і нічого не оцінюють, і не можуть без тебе обійтись.

Арлекін може винести нескінченний ряд принижень. Той, хто не має гордості, невразливий. Арлекін – це ідеал. Але поки що недосяжний.

... слід добре подумати, перш ніж вирушати в подорож за межі власної індивідуальності. Повернутись назад може виявитися не просто.