Сергій Лук'яненко

Не збираюся гадати. У світі все одно немає іншої правди, окрім тієї, в яку нам хочеться вірити.

А у дитинстві все по—іншому. І бійки закінчуються лише сльозами, і фарби чистішими і яскравішими, і кохання може бути тільки однією і назавжди...

—... Будь на вершині — і не намагайся потрясти світ. — Світ вражають ті, хто втоптаний у багнюку. З Олімпу можна лише метати блискавки.

Туристи – це найжахливіша порода людей. Іноді виникає невиразна підозра, що будь—який народ за межі країни намагається відправити найнеприємніших своїх представників – найгучніших, найневихованіших, найбезглуздіших. Але, певно, все простіше. Напевно, в голові у кожної людини спрацьовує секретний перемикач«робота—відпочинок» і відключає вісімдесят відсотків мізків.

– А іноді мені сниться, що я падаю. Адже ми все частенько падаємо, Ільмаре… А коли падаєш, головне – не злякатися. Усі біди походять від страху. Варто тобі злякатися, і страх починає зростати. Руки втрачають силу, думки застигають, воля тане - і ти віддаєшся у владу жаху. Дивишся, як наближається земля, чуєш, як тріщать крила... і нічого не можеш зробити. Страх народжує лише страх.

Ти, звичайно, людина хороша. Душив мене з виразом щирого смутку на обличчі.

Для того, щоб боротися з жахливим злом, потрібне жахливе добро

Поки є сонце та повітря, завжди буде вітер. І добре, що він часом б'є в обличчя.

Чому ніколи не сплутаєш, встає сонце чи сідає, коли бачиш його над морем?

Людей так легко повернути до Світла чи Темряви, але найбільше вони щасливі, коли їм дозволяють бути самими собою.