Сергій Шнуров

У нас нескінченно шукають винних. Ніхто не займається собою. У тому, що ти такий неповноцінний, винен сусід.

Мені не подобається багато в цій країні, тому що я щирий патріот. Ті, яким подобається все в цій країні, напевно ***ь, шпигуни німецькі.

Жінки, вони як цигарки. Вбивають. Спочатку, начебто навіть є задоволення, але потім воно тьмяніє і залишається тільки шкідлива звичка, не більше. Залежність. Так, звичайно, краще покинути. Зовсім. Шкідливо. І жінок, і сигарети. Але я, як і раніше, люблю. Курити.

Я не поділяю пісні на «з матом» і «без мату», я поділяю на хороші та погані.

Мені буває часом важкувато, сформулювати щось без матюки.

Мені влада не подобається. Але я не знаю, хто мені більше не подобається — влада чи народ. Вони, сука, гідні один одного.

Хтось пече булочки, а хтось смажить коників. Я особисто віддаю перевагу булочкам, але цілком спокійно ставлюся до тих, хто з апетитом, як я, булочки, уплітає смажених коників. До людини, яка готує коників, у мене теж немає жодних претензій. Це його справа. Не моє. Він же не пхає їх мені до рота, вириваючи з моїх рук улюблену булочку зі збитими вершками. Проходячи повз його лавки, я йому посміхнуся. Просто так. Кумедний тип. Я не вважаю його лохом, ідіотом, дебілом, півнем, мерзотою, збоченцем, гламурною тварюкою, продажною худобою і т. д. Він просто смажить коників, яких я не їм. Навіть цю дивну для мене працю я поважаю просто тому, що так мене вчили. Судячи з коментарів, багатьох навчали по-іншому.