Сідні Шелдон

Час йшов ні швидко, ні повільно. Це був просто час. Трейсі згадала афоризм Святого Августина:«Що є час? Я це знаю, доки мене не питають. Але щойно просять пояснити, втрачаю всяку виставу».

Він почав сам вигадувати афери. Поміщав рекламу в газетах, обіцяючи за долар кольорові портрети президента, а потім надсилав жертвам обману поштові марки з його зображеннями. Давав у журналах оголошення, попереджаючи, що залишилося лише п'ять днів, щоби внести свої п'ять доларів. Джеф не уточнював, за що треба вносити, але вони хлинули справжнім потоком.

Іноді Трейсі спостерігала, як ув'язнені закохувалися у охоронців. Це кохання народжувалася від розпачу, безнадійності та почуття залежності. Засуджені у всьому залежали від охорони: охорона визначала, що їм є, як жити, а часом — чи взагалі жити.

У мене всередині пурхають метелики розміром із динозаврів.

Тільки чоловік може зробити жінку по—справжньому жіночною. Зробити так, щоб вона відчула себе красивою та бажаною.