Стівен Чбоскі

- Чарлі закохався в мене, Патрік. Це так у його стилі. - Та гаразд, Чарлі? - Я намагаюся перестати.

Саме кіно було дуже цікавим, але мені воно не здалося дуже добрим, тому що після його закінчення я не відчув себе інакше, ніж до перегляду.

Таке моє життя. Щоб ти знав, я почуваюсь одночасно і веселим, і сумним, не розумію, як таке можливо.

Я так люблю свою маму. І байдуже, що це сентиментально звучить. Думаю, наступного дня народження я куплю їй подарунок. Думаю, це має стати традицією. Отримуєш від усіх подарунки, а один купуєш для мами, адже вона теж брала участь у процесі твого народження. Думаю, це було б чудово.

Знаю, курити шкідливо, нам на ОБЖ розповідали, але мені допомогло.

І тоді, клянуся, ми були нескінченні.

Не знаю, як довго я протримаюся без друга. Це було дуже легко, доки я не дізнався, що означає справжній друг.

Ми приймаємо ту любов, на яку, як нам здається, ми заслуговуємо.

І я гадаю, що вони зрозуміли. Чи не щось конкретне. Просто зрозуміли. І, думаю, це все, що може бути потрібне від друзів.

Не знаю, чи бувало в тебе таке почуття. Що хочеться заснути на тисячу років. Або просто не існувати. Або просто не знати, що ти існуєш. Або щось подібне. Це бажання дуже болісне, але воно з'являється, коли я почуваюся так, як зараз. Ось чому я намагаюся не думати. Я просто хочу, щоби все перестало обертатися.