Світлана Жданова

Він привів її в дзеркальну кімнату, в який був невеликий подіум з постаментом, а на постаменті — оксамитова подушечка... Сильними руками Сері підняв свою єдину за талію і посадив на постамент. - Ось. Мій безцінний скарб. — Ах ти... пройдисвіт! — усміхнулася дівчина, пробігаючи пальцями по плечах. - Чому це? Я обіцяв показати тобі те, що мені всього дорожче, так дивися, — вказав він на одну із дзеркальних стін...

— Що ж. З такою Владичицею Царство ризикує луснути від сміху. — З такою Владичицею царство в принципі ризикує.

Є чоловіки просто створені, щоб із них вили мотузки. А є жінки, що талано плетуть макраме.

Дурницька жіноча натура. Ми закохуємося в мерзотників, цінуємо пішли, прив'язуємося до тимчасового... Жіноче серце загадка... і насамперед для неї самої...