Світлана Жданова

Каюся, кричала я надто голосно, як стало потім відомо – один півень помер від розриву серця, а три взагалі від заздрощів ще місяць мовчали. Зате на другому кінці села різко оселилася корова, з якої мучилася вже друга доба.

Поки розум закидає, серце виправдовує.

- Ну ти... зовсім совість втратив. — Моє сумління чисте, я нею не користуюся.

У ночі свої закони, своя магія, своє призначення. Вона звідниця, вона розлучниця, вона надія і вона смерть, вона народження життя і вона ж несе смерть. І піди розгадай, чим стане наступна для тебе.

Драконам не потрібна перемога. Це надто ефемерний захід. Дракон якщо б'ється, то або за своє життя, або за чуже. І неважливо – забрати її чи зберегти. Запам'ятай, Олександріт: дракони рідко б'ються на повну міць. Деякі ніколи так і не пізнають всієї своєї сили, але й мала частка її повинна нести смерть. У битві за життя дракону не потрібна зброя. Ні, не говоритиму тобі таку банальність, типу«він сам собою зброю». Це не так. Але навіщо зброя тому, хто і є саме життя, хто є самасмерть? Справжня сила дракона подібна до кінчика стріли, пущеної в саме серце.

Життя – це не межа між болем та насолодою. Життя це метання між ними.

Він привів її в дзеркальну кімнату, в який був невеликий подіум з постаментом, а на постаменті — оксамитова подушечка... Сильними руками Сері підняв свою єдину за талію і посадив на постамент. - Ось. Мій безцінний скарб. — Ах ти... пройдисвіт! — усміхнулася дівчина, пробігаючи пальцями по плечах. - Чому це? Я обіцяв показати тобі те, що мені всього дорожче, так дивися, — вказав він на одну із дзеркальних стін...

— Що ж. З такою Владичицею Царство ризикує луснути від сміху. — З такою Владичицею царство в принципі ризикує.

Є чоловіки просто створені, щоб із них вили мотузки. А є жінки, що талано плетуть макраме.

Дурницька жіноча натура. Ми закохуємося в мерзотників, цінуємо пішли, прив'язуємося до тимчасового... Жіноче серце загадка... і насамперед для неї самої...