Террі Пратчетт

Найшвидший спосіб пересування — це перебувати там, де потрібно.

Навіть найдосвідченіший щурів рано чи пізно починає цікавитися щурами, яких раніше нещадно знищував.

Пам'ятаєш, що казала Бабуся Болить? Нагодуй голодного, вкрий роздягненого, говори за тих, хто не має голосу. Думаю, тут можна доповнити: дістанься за тих, хто не може зігнутися. Візьми за тих, хто не може дістатись, і витри за тими, хто не може повернутись.

А потім почнуться всякі там війни, полізуть чудовиська і таке інше. Більшість історії просто огидна — якщо її уважно розглянути.

Ось у цьому біда з думками: вони самі собою виникають, а потім пролазять тобі в голову, сподіваючись, що ти їх подумаєш. Такі думки треба гнати геть, інакше вони тебе здолають, зламають, і ти перетворишся на стару каргу, що хихотить.

Молитва - це, звичайно, добре. Вона іноді допомагає привести думки до ладу. Але сокира є сокира, будь-що ти вірив.

Далі сталося ось що. Нічого.

Він носив черевики з надзвичайно товстими підошвами. — Щоб ноги діставали до землі, — пояснив він. — А у звичайних черевиках вони... е-е... не дістають? - Не-а. Ортопедична проблема. Це як... Знаєш, є багато людей, у яких одна нога коротша за іншу? Так от, у мене така, розумієш, кумедна штука... — Не кажи! — вигукнув Рінсвінд. — іноді на мене знаходять разючі осяяння... А в тебе обидві ноги коротші?

Йому взагалі подобався чорний колір. Чудово гармонує з усіма кольорами. Рано чи пізно він іде всім.

Вони виглядали як бродячі бляхарі, але вона знала: жоден з них не зможе запаяти каструлю. Вони заробляють життя, продаючи невидимий товар. І після продажу цей товар, як і раніше, залишається при них. Вони торгують тим, що завжди потрібно людям, але часто люди цього не хочуть. Ці мандрівники пропонують купити ключі від Всесвіту тим, хто ніколи не чув про існування у Всесвіті замку.