Вадим Шефнер

Природа все врахувала та зважила. Ви, легковажні стрілки, Не порушуйте рівноваги І не даремно тисніть на курки.

Над собою вмій сміятися У гуркоті та тиші, Без оркестрів, декорацій- Сам із собою наодинці. ... Якщо сам із собою просміяний, То нічий не страшний сміх.

Я давно помітив, що коли трапляється якась велика неприємність, то дрібні неприємності розступаються перед нею, добровільно поступаються дорогою. Потім вони візьмуть своє.

Насамперед мені чомусь здавалося, що хоч на війні і страшно, але все відбувається поступово, що людина входить у війну як гвинт. А тут війна вбивала мене кудись, як цвях у перегородку. Удар — 22 червня; удар — я в казармі; удар — я в товарному вагоні; удар — я в цій траншеї. Може, ще один удар — і цвях вийде кудись по той бік переборки, де вже нічого немає: ні війни, ні мене.