Вероніка Іванова

Пряма відповідь подібна до удару меча: якщо ти не готовий з ним щось зробити, він швидше за все тебе вб'є.

Сонце гаром давиться на столі небес. За поріг вирушити - Мені чи тобі? На долю, щиру, Злоби не тримаю: Пощастить найсильнішому - Слова не скажу. Страх зі мною не впорається, Якщо поряд друг. Грізно посміхається За спиною лук, І до долоні лащиться Рукоять меча… Голова не скотиться, Якщо на плечах! Я не воїн — трудівник У житті та в бою. Я люблю зброю, Битися - не люблю!

Як просто піти, і як важко повернутися. Назад. Назад. До витоків. Додому. Посушливе літо. В'южної зими. Від чарів вічних мандрівок якось прокинутися.

Коли поряд знаходиться хтось, який розуміє тебе навіть не з півслова, а задовго до того, як з губ зірветься хоч якийсь звук, стає дуже легко дихати. Тому що не потрібно ні грати, ні вдавати, боятися.

Болісно чекати, якщо ти знаєш, що треба робити далі.

Бути гідним ще не означає бути слушним.

Розумний коханець ніколи не допустить, щоб залишена ним жінка була нещасливою.