Віктор Суворов

Людина має право бути доброю до певної межі. А далі — або всі гризи, або лежи в бруді. Дарвін це правило науково обґрунтував. Виживає найсильніший. Говорять, його теорія тільки для тваринного світу підходить. Правильно кажуть. Та тільки й ми всі — тварини. Чим ми від них відрізняємось? Мало що. Інші тварини не мають венеричних захворювань, а люди мають. Що ще? Тільки посмішка. Людина вміє посміхатися. Але від наших усмішок світ не стає добрішим. Життя - це виживання. А виживання - це боротьба, боротьбаза місце під сонцем.

Ми всі хлопчаки, схиблені на війні. Хіба ми йшли до училищ заради того, щоб перевіряти, як у солдатів чоботи вичищені? Ні, ми йшли до училищ як романтики війни.

Огидний, бридкий злочинець може вбити людину, або десять осіб, або сто. Але злочинець ніколи не вбиває людей мільйонами. Мільйонами вбивають лише ті, хто вважає себе добрим. Робесп'єри виходять не зі злочинців, а з найдобріших, із найгуманніших. І гільйотину вигадали не злочинці, а гуманісти. Найжахливіші злочини в історії людства скоїли люди, які не пили горілки, не курили, не зраджували дружині та годували білочок з долоні.

Люди поділяються на капіталістів та соціалістів. І тим, і іншим гроші потрібні. Це їх поєднує. А роз'єднує їхній метод, яким вони гроші видобувають. Якщо капіталісту потрібні гроші — він працює. Якщо соціалісту потрібні гроші — він кидає роботу, та ще й інших підбурює робити те саме.

Швидка дружба закінчується довгою ворожнечею.

Сотні офіцерів, готових до будь-чого, але не до абсолютного ідіотства, продовжували шалено аплодувати, намагаючись не дивитися один одному в очі. Всі були вражені тупістю, черствістю, сірістю, абсолютною нелюдською безсердечністю дурного, розбещеного владою, як борів, що заївся чиновника.

Напевно, я божеволію. Є інша можливість: всі давно збожеволіли, а я один — виняток. Є і третя можливість: всі давно збожеволіли. Все без винятку.

У ньому не було ні краплі розуміння проблем армії, ні перспектив її розвитку. Одного разу визублені догми були абсолютно непохитними у його свідомості. Висловлювати якусь думку, відмінну від того, що було записано в підручниках, написаних за десять років до появи Дурова в Бронетанковій академії, було не тільки марно, а й небезпечно.