Віра Полозкова

Зроби так, Господи, щоб наші улюблені виявилися гідними нас. Щоб ми принаймні ніколи не дізналися, що це не так.

Тут би я, звичайно, згадала про тебе, Якби колись забувала.

Або совість привчиш до плям, Або ходитимеш босий. І при цьому не бути попсою.

Носи себе порожнім, ходи та резонуй. записуй де добре звучимо.

Ти ж слабка, адже зводить ікри, в серці гостре свердло; скільки можна втрачати, програвати і намагатися тримати обличчя.