Володимир Желєзніков

Навіщо даремно мучити людей, навіщо над ними знущатися і вивертати і без того слабкі їхні душі навиворіт, якщо вони навіть винні. Можна знехтувати, покарати, допомогти, але мучити погано, соромно, не можна. Це озлобляє людину. Треба бути милосердним.

Ну досить! Що ми з тобою, як два дурники, розплакалися у всіх на очах! Ми що, ховаємо когось?.. Навпаки — ми живі! Ми живемо на повну котушку! Ми зробимо ще щось чудове!

От ти й не знаєш, що це таке, коли тебе ганяють, як зайця. А виходить, раз побіг — виходить. Тепер я вчена — треба відбиватися, якщо їх навіть багато і тебе б'ють. Але тікати не можна. Тоді я цього не розуміла та побігла.

І в цьому гармидері Ленка цілими днями носилася містом. Вона не втомлювалася дивуватися дивностям життя: граки відлітали, щоб обов'язково повернутися; пором витягували з води, щоб навесні знову опустити на річку; дерева опадали, щоб знову обрости молодим і міцним листям. Ось таке у неї було славне і цікаве життя.

Краще озирнися довкола! Подивися, яка тебе оточує краса.