Євген Павлович Леонов

Життя щоразу ставить нас перед якимись несподіванками, на які реагуєш не завжди так, як вирішив би, подумавши заздалегідь.

Я дивуюсь людям, які пам'ятають факти. Я запам'ятовую відчуття.

Страх - це ще не слабкість. Ось якщо страх змушує тебе відступити, якщо ти бережеш свої сили і в результаті зменшуєшся сам – це слабкість.

Театр - це не кіно, не естрада, не телебачення. Театр - це не розповідь про кохання, це вона сама - кохання. І значить вас двоє: ти і глядач.

... лякає легкість, лякає не тому, що мені подобається, коли всі змучені роботою, а тут що не зроби - загальне захоплення, все цього саме від тебе і чекають. Лякає тому, що я виявив чи відкрив за своє життя в мистецтві одну істину: все, що народжується без великих душевних витрат, виявляється нісенітницею.

Якщо на душі у людини спокійно, вона тишу чує і радіє, а якщо хвилювання в ній, то тиша її тільки посилює. Розсілося моє занепокоєння переді мною в кріслі: давай, каже, похвилюємося разом, чого вже тут ховатися, від нього не втечеш.