Йоганн Вольфганг Гете

І занадто старий, щоб знати одні забави, І занадто молодий, щоб зовсім не бажати.

Твоє кохання - як ранкова і вечірня зірка: вона заходить після сонця і встає до сонця. Немов полярна зірка, що, ніколи не заходячи, сплітає над нашими головами вічно живий вінок. Я благаю богів, щоб вони не змусили її померкнути на моєму життєвому шляху.

Чому те, що становить щастя людині, має водночас бути джерелом її страждань?

Хто виріс, той похмурий і вибагливий, Кому ще рости, той усе зрозуміє.

Що треба нам - того не знаємо ми, Що ж знаємо ми - того нам не треба.

Я радий би до біса провалитися, Коли б сам я не був чорт!

Ну ось вам і спектакль! Ех, право, обережно! Зв'язатися з дурнем та сатани накладно.

Познання світло Для всіх секрет, Для всіх без винятку! Часом він, Як дарований І тим, в кому немає мислення!

З тих пір, як я цілі дні проводжу на людях і бачу їхні справи і звички, я став набагато поблажливішим до себе.

Взяти - добре, зберегти важливіше.