Жюль Верн

Як усі чесні люди він був схильний не вірити в зло. Він не допускав думки, що людина може бути настільки перекручена, щоб у неї без будь-якої причини, просто з якогось самодурства, могло виникнути бажання зруйнувати ціле місто, яке є культурною власністю всього людства.

Слідом за безробіттям у місто увійшли злидні, розпач і пороки. Цехи пустіли — народ повалив у шинки; Щойно ще одна труба переставала диміти на заводі, в селі по сусідству відкривався новий шинок.

У гарматному виробництві, як і у кожному іншому, попереду всіх виявляється той, хто вміє робити те, чого не вміють інші.

А доброта його навіть перевершувала щедрість, адже якщо щедрість неминуче має межу, то доброта безмежна.

Тільки людині, глибоко байдужій до природи, море може здатися одноманітним.

Він упав жертвою неймовірного марнославства, бо, одержимий ідеєю самовладдя, хотів один керувати всім.