Чевенгур

Дзвонова музика, так само як і повітря ночі, порушувала чевенгурську людину відмовитися від свого стану і піти вперед; і оскільки людина мала замість майна та ідеалів лише порожнє тіло, а попереду була одна революція, то й пісня дзвонів кликала їх до тривоги та бажання, а не до милості та світу.

Ніхто не дивиться на сплячих людей, але в них бувають справжні улюблені особи; наяву ж обличчя в людини спотворюється пам'яттю, почуттям та злиднями.

Народившись, він здивувався і так прожив до старості.