Дракула

Співчуття хоч і не може змінити обставини, зате може їх зробити більш стерпними.

— У цьому тілі немає життя. — Але ж ти живий. Ти живий? Хто ти? Я мушу знати, скажи мені. — Я ніщо, безживний, бездушний, гнаний і вселяючий страх. Я мертвий для всього світу. Я монстр, якому нема місця на цій землі. Я Дракула.

Я так довго був господарем, що я й надалі їм буду — чи, принаймні, ніхто ніколи не буде моїм господарем.

— Ви хочете зробити розтин Люсі? — О ні, я хочу лише відрубати їй голову і вирізати серце.

…Божевілля легше перенести, ніж таку дійсність…

Після того, як пограбували замок мого батька, безцінна спадщина, що століттями зберігалася в сім'ї, зникла. Усьому можна знайти заміну, окрім одного. Ренфілде, поверни мені цю картину. Поверни її додому.

Коли я був підлітком, мій батько розповідав мені про похмуре Середньовіччя, про час, коли культурі та вченню заважали варварські ритуали та війни. З роками я зрозумів, що Середньовіччя так і не закінчилося, а страх, ненависть і жорстокість, які заважали жити нашим предкам, усе ще поряд.

Не забувайте старої істини – поспішати треба повільно.