Дванадцять стільців

— Ех, Кісо, — сказав Остап, — ми чужі на цьому святі життя.

Від будівлі до будівлі Протягнутий канат. На канаті — плакат: «Вся влада Установчих Зборів!» Бабуся вбивається - плаче, Ніяк не зрозуміє, що значить, На що такий плакат, Такий величезний клапоть? Скільки б вийшло онуч для хлопців, А кожен - роздягнений, разут...

Остап з учорашнього дня ще нічого не їв. Тому красномовство його було надзвичайно.

Попрошу вас, громадянко, очистити стілець.