Дивна парочка

— Тебе це дратує, правда? - Ти про що? — Що тебе зробила людина, яка звертається до судді«Ваша честь». — Гаразд, не насідай на Оскара. Іноді таке трапляється. — Цю фразу не любить жоден чоловік.

— Знаєш, я завжди думав, що напишу книгу, яка змінить погляди людей на спорт, як« Людина, яка змінила все» чи«Фаворит». Але натомість я пишу книгу про хлопця, у якого два таланти: ловити м'ячі і не ловити хламідії. — Я фотографую гамбургери. Знаєш у коледжі я хотів бути Енні Лейбовіц чи Річардом Аведоном, знімати людську суть, а зараз я роблю гарним фаст-фуд, щоби американці товстіли. Я не творець, я торговець смертю.

Ти мав рацію, як би страшно не було, іноді треба покластися на долю.

Якщо пам'ятаєш, головною скаргою Ешлі було те, що я маніакально—педатичний зануда. На що я відповів, що це три різні скарги.

Роботі – робочі сили. Вечори – сім'ї.