Фелікс Ангер

— Не знаю, що я думав. Я такий дурень! — Ні, ти просто хотів якнайшвидше покінчити з болем. Якби так можна було, але так не вийде. Тобі розбили серце і на це піде час.

- Іншими словами, я дію тобі на нерви. — Не іншими ці ідеально підходять.

- Фелікс, ти не можеш контролювати романтику. — Це не контроль, це створення любовного алгоритму, щоб порівняти дані, зважити категорії та визначити довгостроковий потенціал.

- Це мій колишній чоловік Брендон. — Бачу, тобі подобаються сильні та гарні? - Виявилося, Брендону теж.

- Оскар, ласкаво просимо! Чудові новини, мені вдалося врятувати фікус на балконі, на жаль, цього не можна сказати про щось, що виросло на дні кошика для білизни. А тепер знімай кеди, хапай тапочки з кошика для взуття та мої руки. Не скажу, що в нас буде, але брудним пальцям там не місце. — У мене є кошик для білизни?

— Ну й ну, хтось повернувся після спроби втопити проблеми у спиртному. - Я знаю відповідь: ми. — Але ж їх не втопити, бо проблеми вміють плавати. - Заморозимо їх у брилу льоду. — І викупаємо цей лід у віскарику!

— Знаєш, я завжди думав, що напишу книгу, яка змінить погляди людей на спорт, як« Людина, яка змінила все» чи«Фаворит». Але натомість я пишу книгу про хлопця, у якого два таланти: ловити м'ячі і не ловити хламідії. — Я фотографую гамбургери. Знаєш у коледжі я хотів бути Енні Лейбовіц чи Річардом Аведоном, знімати людську суть, а зараз я роблю гарним фаст-фуд, щоби американці товстіли. Я не творець, я торговець смертю.

Ти мав рацію, як би страшно не було, іноді треба покластися на долю.

Якщо пам'ятаєш, головною скаргою Ешлі було те, що я маніакально—педатичний зануда. На що я відповів, що це три різні скарги.