Фелікс Ангер

— Мабуть, що я плакав? - Ні. Видно, що ти плачеш.

— Фелікс, звідки ти все це знаєш? - О, це хобі. Хтось в'яже, а я читаю медичні журнали... і в'яжу.

— Я знаю, розлучення це жахливо, але згодом стане краще, повір. - Це краще? — Габі, коли йшла, забрала хатню робітницю. - Впевнений? Здається, під тією купою щось ворушиться.

Вибач, тобі це заважає? Я зіграв би твоє кохане, але важко зіграти порно на віолончелі.

- Емілі, я не можу передати, як я вдячний тобі за це. Сподіваюся, я не ставлю тебе у незручне становище? — Фелікс, можеш ставити мене у будь-яке становище. Ой, я не про секс.

— Оскаре, коли ти востаннє був у лікаря? - Подивимося, сьогодні четвер, так? Отже, 1998-го.

— Не знаю, що я думав. Я такий дурень! — Ні, ти просто хотів якнайшвидше покінчити з болем. Якби так можна було, але так не вийде. Тобі розбили серце і на це піде час.

- Іншими словами, я дію тобі на нерви. — Не іншими ці ідеально підходять.

- Фелікс, ти не можеш контролювати романтику. — Це не контроль, це створення любовного алгоритму, щоб порівняти дані, зважити категорії та визначити довгостроковий потенціал.

- Це мій колишній чоловік Брендон. — Бачу, тобі подобаються сильні та гарні? - Виявилося, Брендону теж.