Гаррі Поттер та Філософський камінь

Не можна чіплятися за мрії та сни, забуваючи про сьогодення, забуваючи про своє життя.

Якби Капелюх сказав, що один із факультетів призначений виключно для тих, кого від хвилювання починає нудити, Гаррі б відразу зрозумів, що це його факультет.

- Скільки подарунків? - Тридцять шість. Я сам порахував. - Тридцять шість?! А торік я одержав тридцять сім! — Але деякі з них набагато більші, ніж торішні. — А мені начхати, що вони більше!

Адже вік не важливий, а важлива лише суть.

Якщо ви не заперечуєте, я йду спати. Те, що ми зробили, могло коштувати нам життя. Або гірше – нас могли виключити! (Нас усіх могли убити або, що ще гірше, виключити зі школи. А тепер, якщо ви не заперечуєте, я піду спати.)

Завжди називай речі своїми іменами. Страх перед ім'ям посилює страх перед тими, хто його носить.

— Цей шрам залишиться в нього на все життя. - Ви можете щось зробити з ним, Дамблдор? — Навіть якби міг, не став би. Шрами можуть послужити хорошу службу. У мене, наприклад, є шрам над лівим коліном, який є абсолютно точною схемою лондонської підземки.

- А чому ти не вдягнув свій светр, Роне? - обурився Джордж, - Давай-давай, адже вони мало того, що красиві, так ще й дуже теплі. - Ненавиджу бордовий колір, - простогнав Рон, одягаючи светр. — А на твоєму жодних букв, — хмикнув Джордж, роздивляючись молодшого брата. — Думаю, вона думає, що ти не забудеш, як тебе звуть. А ми теж не дурні - ми добре знаємо, що нас звати Дред і Фордж.

— Цього року ви повинні поводитися добре. Якщо я ще раз отримаю сову з повідомленням про те, що ви щось наробили - підірвали туалет або... - Підірвали туалет? - здивувався один. - Ми ніколи не підривали туалетів. — А може, спробуємо? - хмикнув другий. - Відмінна ідея, дякую, мам.

Потрібна велика сміливість, щоб протистояти ворогам, але набагато більша, щоб піти наперекір друзям.