Гаррі Поттер та напівкровний принц

— Тоді убий мене, — задихаючись, промовив Гаррі, не відчуваючи страху, а тільки лють і зневага. — Вбий мене, як ти вбив його, ти, боягуз… — НЕ ЗМІЙ НАЗИВАТИ МЕНЕ ТРУСОМ! — заволав Снігг, і його обличчя раптом стало божевільним, нелюдським, ніби він відчував такі ж страждання, як скулячий, виючий пес, замкнений позаду них у будинку, що горить.

— Ви розумієте, що ми сьогодні займаємось невербальними заклинаннями, Поттер? - Так, - відповів Гаррі. - Так сер. - Зовсім не обов'язково називати мене "сер", професоре.

Ми боїмося невідомості, коли дивимося на смерть та темряву, нічого більше.

— Мені не слід було так говорити, — квапливо промовив Скрімджер. — Це було нетактовно. - Чому ж? - Тільки чесно, - озвався Гаррі.

- Час вам навчиться шанувати інших, містере Поттер! — Так пора б вам заслужити на повагу!!

Зрілість стає дурною і забудькуватою, коли починає недооцінювати юність.

Бачиш, мам, — граціозно повівши рукою в повітрі, сказав Джордж, — тепер, коли нам доводиться власноруч прати шкарпетки, ми починаємо цінувати тебе дедалі більше.

Багато людей бояться смерті та темряви з однієї причини – вони бояться невідомості.