Хроніки чорного Загону

Час, ти безжальний вбивця, я чую твоє крижане дихання, чую грім залізних копит...

Відчай – ось причина. Воно штовхає на шалені вчинки. Всі зневірилися і з глузду з'їхали.

Про мене кажуть, що я завжди бачу майбутнє тільки в похмурому світлі. Але ж у цьому випадку на людину чекає менше розчарування.

Коли тебе все дратує, розумієш, що ти старий.

Мрії вмирають, синку. Ті немислимі, дикі казки, які змушують жити — неможливі, нездійсненні. Мої світлі сподівання мертві. Все, що я бачу, - це гнилозуба усмішка вбивці.

У нас крадуть юність і не залишають нам іншої, крім юності наших дітей.

Зло завжди знайде щілину, щоб вибратися на волю.

Мені було в радість вчитися в неї, а вона отримала таке ж задоволення, навчаючи мене. Мабуть, це сповнювало її відчуттям власної потреби.

Маленькій людині ненависть необхідна як їжа і повітря, їй потрібно звинувачувати когось у своїх помилках.

Завжди тримай вухо гостро — і буде тобі щастя.