Мефодій Буслаєв. Скляний страж

Ми готові міняти все, що завгодно, аби нічого не міняти. Робити все, що завгодно, аби нічого не робити. І докладати будь-яких зусиль, щоб не докладати жодних зусиль.

Того, кого одного разу пустив у душу, просто так уже не проженеш. Там завжди залишається його порожній стілець.

Скажи трьом різним людям:«Я не можу піти у кіно!». Перший почує, що ти не хочеш піти саме з ним і з горя наковтається канцелярських скріпок. Інший вирішить, що в тебе болить голова і ти готуєшся до іспиту. І лише третій правильно вгадає, що кіно для тебе надто інтелектуальне, і відведе тебе на футбол.

Якщо людині дати все, про що вона мріє, — одразу, раптово, ні за що, то вона напевно зариє це і воліє мріяти заново. Здійснені мрії — це глухий кут, начебто глухої стіни в дальній частині магазину. Назад йти – нудно, вперед йти – нікуди.

Я, як і раніше, тебе люблю, але абсолютно тобі не вірю. У тебе очі людини, яка зірвалася з даху, але все ще дурить себе, що стоїть на карнизі.