Надприродне. Відьмина ущелина

- Що за чорт...? — Дін загальмував посеред дороги. Чорний ведмідь обнюхав двері, потягнув носом повітря і штовхнув їх, опустився на чотири лапи і почав спускатися сходами вниз. Похитуючись, він перетнув засніжений двір і попрямував у ліс по хату. Двері за ним зачинилися самі. — Із цього будинку щойно вийшов ведмідь, — сказав Дін. — Може, він там живе. - В сенсі? Цирковий ведмідь? Навряд чи...

—... Довіра у стосунках дуже важлива. - Я знаю. Тому й не хочу, щоб вона думала, що я їй не довіряю? - А ти довіряєш? — Ви ж її бачили, — буркнув хлопець. — Думаєте, вона довго терпітиме такого невдахи як я? У коледжі повно хлопців... — Це точно, — погодився Сем. — Але якщо вона досі з тобою, то вона цього хоче. Цінуй це, замість того, щоб перейматися підозрами і себе, і її.

... він кинув погляд на роздерте тіло і відвернувся, борючись із нудотою. Він уже бачив чимало таких сцен і міг би давно звикнути. Але він боявся, що одного разу йому стане все одно, і лють поступиться місцем байдужості. Тому що саме лють давала йому сили йти далі, продовжувати боротьбу.

— У місті взагалі є де зупинитися? - Запитав Дін. — Звичайно, — відповіла Джулієт. — Якщо поміряєте запити, то вам підійде мотель«Притулок у негоду»... — Чарівна назва, — зауважив Сем. — Таргани там розміром з кінь, — незворушно продовжувала вона. — Принаймні так кажуть. - А інші варіанти є? — Я порадила б мотель«Наприкінці шляху». - "В кінці шляху"? Окей, шукаємо його.

— Не надто жваве місто? - Запитав Дін. - НЕ занадто. Якщо, звичайно, не вважати пожвавленням гру в лото в церкві по п'ятницях та телицю, яка бродить Головною вулицею. — І говорячи«телиця», ви маєте на увазі корову, — хмикнув Сем. — А не дівчат, що крутяться біля акторів та політиків. — Або акторів, які вдарилися в політику, — підхопила Джулієт. - Ні, телички тут справжнісінькі, так що дивіться під ноги, коли будете шукати пристойний номер.