Найкоротший шлях для місіс Тодд

Вона розсміялася і стала ще кращою. Наче богиня в променях сонця… Знаєш, як у книжці, де тільки зелені пагорби з фонтанами та все дуже добре.

Вона була неймовірно красива, і я буквально закохався у неї. Будь-хто закохався б, будь-який чоловік і, можливо, навіть будь-яка жінка, але все-таки я її трохи боявся, тому що виглядала вона так, ніби могла вбити силою погляду, якби очі її відірвалися від дороги і вона раптом подивилася б на тебе, відповідаючи тим самим почуттям. На ній були джинси і стара біла сорочка з закатаними рукавами - я ще подумав, коли прийшов: напевно, мовляв, збиралася фарбувати щось на терасі, - але через якийсь час мені почало здаватися, що вона огорнута в білий одяг. богиня із якоїсь старої книги.

Мабуть, Офелія мала рацію. Вона справді ставала іншою на цих дорогах, які вона знаходила… Там ніщо б не наважилося її торкнутися. Тебе чи мене – можливо, але не її. І я думаю, вона зараз дуже молода.