Нефритові чотки

Де ще міг відчути себе вільним мешканець цієї вічно невільної країни? Лише у дорозі, де ні пана, ні начальника, ні сім'ї.

Він хотів стати буддою і став, тільки не за життя, а після смерті. Так воно ще краще. Бо смерть має бути сходинкою вгору, а не тупцюванням на місці. Якщо ти вже став буддою, то куди після цього підніматись?

Краще випробувати тисячу ударів долі, ніж все життя сховатися від долі в комірчині.

Нам із раннього дитинства на ложечці підносять всю мудрість, накопичену людством. Щодня ми чуємо:«Тихі води глибокі»,«Поки є життя, є надія»,«У кожної хмари знайдеться срібна підкладка» тощо, але це все одно, що метати бісер перед свинями. Поки сам не спіткнешся об камінь, на якому вже падали мільйони разів до тебе, нічого не зрозумієш і нічого не навчишся.

Однак така особливість зоряного неба: у кожного, хто дивиться на нього, солодко щемить серце. Можливо, ми й справді родом звідкись звідти?