По той бік світанку

Вони просто кажуть:« Серце моє — в долоні твоєї»... І він стискає долоню.

Біль не стає меншим від того, що його ділять, як шум не стає меншим від того, що його чують.

Він перелякано відкинув Сільмарілл — і Камінь до середини ув'язнув у брудному піску. Берен відразу відчув сором. — Боги, боги, який я дурень. Камінь викриває моє серце - а я відкидаю Камінь замість того, щоб вирвати та відкинути серце.

Про красу вмирання може співати тільки той, панночка, хто жодного разу не бачив, як вмирають інші.

Він стояв у мене за спиною, і я почував себе сильним. Тепер я з долею віч-на-віч, і я слабкий.

Найкращий спосіб обдурити брехуна, — згадав Берен, — сказати йому правду.

Своїх кордонів ніхто не знає. Чужих — тим паче.