Прощання із природою

Природа, у сенсі слова, не загине. Вона вже загинула. Газони, парки, канали, співвідносні з потребами людини і виступаючи у функції природи не мають самостійного значення. А отже, і буття. Природа перетворилася на довкілля.

Як земна природа не може існувати без допомоги суспільства, так людське тіло потребує постійного впливу ліків, стимуляторів, транквілізаторів, вітамінів. Лікуватися ми починаємо з народження або навіть в утробі матері, а не з приводу хвороби.

Генні селекціонери з гордістю повідомляють, що вивели квадратні персики, груші тощо. Це для того, щоб було зручніше складувати, перевозити. Це вигідно. Та чи не змінити і форму людини, щоб зручніше було набивати її в автобуси чи ще куди?

Історично цивілізація людини розташовувалася землі окремими плямами. Поступово вони зливалися і тепер становище протилежне: залишаються вкраплення природи (заповідники, парки) у суцільному штучному середовищі.

Настав час, коли діти хворіють більше за старих. Вони хворі від народження. Значить, хворим став не людський індивід, а людина як вид.

Як часто буває, що сьогоднішній вихід – завтрашній безвихідь. Як часто буває, що сьогоднішній глухий кут — це завтрашній вихід. Треба тільки в ньому побачити і почекати.

Насамперед гине все сильне, міцне, більш розвинене. Слабке та нижче живе довше. Це добре помітно на зміні форм життя. Від продуктів індустрії передусім вимирають найвибагливіші і високорозвинені тварини та рослини — дуби, тигри, орли, осетри.

Ставити питання про необхідність виробництва навколишнього середовища означає смиритися з загибеллю природи як такої. Замінити її«природоподібним оточенням». " Виробництво навколишнього середовища" — останнє слово сучасної науки та екології. Штучне пожирає природне.