Російська доля, сповідь відщепенця

Сталінська епоха була великою за масштабами подій та заходів. Останні вимірювалися мільйонами учасників. Вступ до партії — мільйони. Освіта шару начальників – мільйони. Ліквідація класу одноосібного селянства – мільйони. Репресії – мільйони. Будівництва - мільйони. Ліквідація безграмотності – мільйони. Армія – мільйони. Втрати у війні – мільйони. І так у всьому.

Минулий вік був розумніший за наш, а майбутнє буде ще дурнішим. Дитина, що вміє поводитися з комп'ютером, але не знає таблицю множення, є ознакою деградації. До всього іншого у світі зникла таємниця та святість. Ми перетворюємося на розумну машину, що складається з дурнів і служить ще дурнішим спритникам.

Коли кількість людей, зайнятих пошуками істини, перевищує якийсь допустимий максимум, то набирає чинності закон: чим більше шукачів істини, тим жахливіші помилки породжують ці пошуки.

Я відкидаю прагнення матеріального благополуччя, але я не наполягаю на відмові від нього. Сучасне суспільство удосталь народжує спокуси. Але воно одночасно створює можливості задовольнятися малим. Воно створює можливість мати все, не маючи нічого. Краще не мати, ніж втрачати. Треба зуміти життя збудувати так, щоб мати не маючи. Значить, треба встановити, володіння чим означає одночасно відсутність його. Потрібно встановити, у чому можна звести потребидо мінімуму та в чому розвинути до максимуму. Причому з мінімальними витратами та максимальним успіхом. Вчися втрачати. Вчись виправдовувати свою втрату і знаходити їй компенсацію. Не купуй того, без чого можна обійтися.

Іди своїм шляхом, і нехай інші кажуть що завгодно! Іди якнайдалі! Не можеш іти, повзи! Але так чи інакше рухайся! Ніякої кінцевої мети в тебе немає. Ти ніколи не скажеш собі, що досяг того, чого хотів, і можеш заспокоїтись. Твій шлях не має принципового кінця. Він може обірватися з незалежних від тебе причин. Це буде кінець твого життя, але не кінець твого шляху.