Рудін

Філософічні хитросплетіння і марення ніколи не прищеплюються до російської: на це в нього дуже багато здорового глузду.

Не завжди бувають благотворні сльози. Втішні і цілющі вони, коли, довго накипівши в грудях, потечуть вони нарешті, спочатку з зусиллям, потім все легше, все солодше; німе томлення туги дозволяється ними... Але є сльози холодні, скупо ллються сльози: їх по краплині видавлює з серця важким і нерухомим тягарем горе, що налягло на нього ; вони безрадісні і приносять полегшення. Потреба плаче такими сльозами, і той ще не був нещасливим, хто не проливав їх.

Чи помітили ви, що на дубі - а дуб міцне дерево - старе листя тільки тоді відпадає, коли молоді почнуть пробиватися? Так само трапляється і зі старою любов'ю в сильному серці: вона вже вимерла, але все ще тримається; тільки інше, нове кохання може її вижити.

Та й хто любить у наш час? Хто сміє любити?

Кожен залишається тим, чим зробила його природа і більше вимагати від нього не можна!

— Поезія — мова богів.

Хто пожив, та не став поблажливим до інших, той сам не заслуговує на поблажливість. А хто може сказати, що він поблажливості не потребує?