Щоденник одного генія

Алкоголь викликає короткочасне розширення судин та кола друзів.

Засинаю з думкою про те, що моє життя реально почнеться завтра або післязавтра, або післязавтра, принаймні скоро (адже це неминуче трапиться).

Якщо ви посередність, то не лізьте зі шкіри, намагаючись малювати якомога гірше, — все одно буде видно, що ви посередність.

Головний секрет сьогоднішнього дня — примудритися не обганяти літо, яке так і норовить прорватися крізь мої зуби. Я щосили намагаюся зчепити їх настільки, щоб не залишати часу практично ніякої свободи дій, але при цьому я зберігаю йому ілюзію, ніби воно може вириватися з-під моєї влади.

Час поспішає, пролітаючи повз з кожним днем ​​все швидше і швидше, і, хоча я смакую будь-який десятихвилинний ковток життя, вінчаючи кожні чверть години якоюсь виграною баталією, подвигом або перемогою духу, що суперничають між собою за своєю неперехідною значимістю мене помалу непомітно просочуються тижні, наповнюючи мене яскравістю і примушуючи з ще більш гострим відчуттям повноти життя чіплятися за кожну краплю мого найдорожчого буття.

У будь-якій помилці майже завжди є щось від Бога. Тож не поспішай швидше її виправити. Навпаки, постарайся осягнути її розумом, докопатися до самої суті. І тобі відкриється її потаємний зміст. Геометричні заняття утопічні за природою і тому не сприяють ерекції. Втім, геометри рідко бувають палкими коханцями.

Замість прислухатися до себе зсередини, я починаю слухати себе зовні.

З Шлюбом у мене, як у Вольтера з Господом Богом, кланяємося, але розмов не ведемо!