Собаче серце

— Ну, бажаю, щоб усе… — І вам також…

- По-перше, ми не панове! — По-перше, ви чоловік чи жінка?

— І Боже вас збережи, — не читайте до обіду радянських газет. — Гм... Та інших же немає. — От жодних і не читайте.

На злочин не йдіть ніколи, проти кого б воно не було спрямоване. Доживіть до старості із чистими руками.

У чергу, сучі діти, в чергу!

— …пропоную вам узяти кілька журналів на користь дітей Німеччини! По півтинника штука!

– Хочу запропонувати вам, – тут жінка з—за пазухи витягла кілька яскравих та мокрих від снігу журналів, – узяти кілька журналів на користь дітей Німеччини. По півтинника штука. — Ні, не візьму, — коротко відповів Пилип Пилипович, зиркнувши на журнали. Досконале здивування виявилося на обличчях, а жінка вкрилася журавлинним нальотом. – Чому ж ви відмовляєтесь? — Не хочу. – Ви не співчуваєте дітям Німеччини? – Співчуваю. — Шкодаєте по півтинника? — Ні. – То чому ж? — Не хочу.

Людині без документів суворо забороняється існувати!

Кушано достатньо. Все випробував, з долею своєю мирюся і якщо зараз плачу, то тільки від фізичного болю і від голоду, тому що дух мій ще не згас... Живучи собачий дух.