Сповідь маски

Нині епоха загальних розлучень. Кого розлучає життя, кого смерть... Сьогодні розлука тривіальна, а оригінальна якраз зустріч. Вона майже як диво... Хіба не диво, що ми з вами сидимо вдвох і розмовляємо?

Справжній біль ніколи не відчувається одразу. Вона схожа на сухоти: коли людина помічає перші симптоми, це означає, що хвороба вже досягла чи не останньої стадії.

У нас увійшло в погану звичку вважати, що за найменший шматочок блаженства неодмінно доведеться розплачуватися, причому дорогою ціною.

Ранньої юності властиво (і в цьому її біда) вірити в те, що достатньо обрати своїм кумиром Диявола, і він виконає всі твої бажання.

У будинку Сугіко вважалося само собою зрозумілим, що я поводитимуся як найнормальніший хлопчик. І я починав грати роль«нормального хлопчика», до якої моє серце зовсім не лежало. Приблизно тоді я зрозумів одну річ: коли я виявляю оточуючим свою справжню суть, вони вважають це лицедійством, коли ж я розігрую перед ними спектакль, люди вважають, що я поводжуся природно.

Постійні потуги зобразити себе нормальною людиною призвели до того, що та частка нормальності, яка була дарована мені природою, виявилася роз'їденою іржею, і згодом я став і цю, природну, частину своєї душі вважати удаванням. Інакше кажучи, я перетворився на людину, яка не вірить ні в що, крім брехні.

Найменші ознаки інтелекту в партнері змушували мене перейти на мову розважливості. Кохання – почуття взаємне: тобі потрібно від коханого, що йому від тебе.