Так казав Заратустра

Життя – джерело радості; але всюди, де п'є натовп, джерела отруєні...

Навіть у чаші вищого кохання міститься гіркота.

Від щирого серця люблю я тільки одне життя і, воістину, найбільше тоді, коли ненавиджу його!

Вони такі холодні, що шукають собі тепла у спиртному. Вони розпалені та шукають прохолоди біля замерзлих умів. Всі вони хилі та одержимі громадською думкою.

Я дуже швидко міняюся: моє сьогодні спростовує моє вчора. Я часто перестрибую сходи, коли піднімаюся, — цього не прощає мені жоден щабель.

Іншому ти маєш подати не руку, а тільки лапу – і я хочу, щоб у твоєї лапи були пазурі.

Для хорошого воїна«ти маєш» звучить приємніше, ніж«я хочу». І все, що ви любите, ви повинні спочатку наказати собі.

Вільний від чого? Яка справа до цього Заратустрі! Але твій ясний погляд повинен повідати мені: вільний навіщо?

Хто в собі не носить хаосу, той ніколи не породить зірки. (Потрібно носити в собі хаос, щоб бути в змозі народити зірку, що танцює).

Якби боги існували, як би виніс я, що я не бог?