The Телки. Повість про несправжнє кохання

Чому згодом тебе дратують усі деталі, в які колись закохався?

Коли ти ставишся до жінок, як до телиць ти сам перетворюєшся на бика. У тупе безмозке бичаче. Але десь там, у глибині, ти ж не бик, правда?!

І найголовніше в усьому, що відбувалося — його очі. Такі блискучі, такі зворушливі, іноді зі сніжинкою на вії, іноді каламутні від недосипання. Його очі. Щодня. _ Близько-близько...

П'ятниця традиційно починалася легкою вечерею у четвер і закінчувалася щільним сніданком у понеділок.

У пориві народного гніву об'єднатися, зацькувати і вигнати зі стада одиночку, що відбилася - це найкращий засіб для згуртування мас.

Ти йдеш туди, де він може бути або де бував, робиш вигляд, що все справді добре. Але себе не обдуриш — насправді це жахливо, і дуже боляче. І можна як завгодно добре виглядати, купити нове плаття, зробити нову зачіску, тугу в очах не прибере ніякий макіяж.

Ні, тобі не потрібне їхнє співчуття. Все, що тобі потрібно, – це згадка його імені. Загалом, нехай вони кажуть, що завгодно, аби про нього.

Я постійно когось зачаровував, у когось закохувався, когось закохував у себе, когось завойовував. А завоювавши, негайно розпочинав боротьбу за власну свободу. Таке ось замкнене коло.

Я справді зайшов невчасно. Вона не встигла надіти потрібний вираз на обличчя.

Ми просто розчинилися одне в одному. Раз – і все. Як цукор у чаї.