The Телки. Повість про несправжнє кохання

П'ятниця традиційно починалася легкою вечерею у четвер і закінчувалася щільним сніданком у понеділок.

У пориві народного гніву об'єднатися, зацькувати і вигнати зі стада одиночку, що відбилася - це найкращий засіб для згуртування мас.

Ти йдеш туди, де він може бути або де бував, робиш вигляд, що все справді добре. Але себе не обдуриш — насправді це жахливо, і дуже боляче. І можна як завгодно добре виглядати, купити нове плаття, зробити нову зачіску, тугу в очах не прибере ніякий макіяж.

Ні, тобі не потрібне їхнє співчуття. Все, що тобі потрібно, – це згадка його імені. Загалом, нехай вони кажуть, що завгодно, аби про нього.

Я постійно когось зачаровував, у когось закохувався, когось закохував у себе, когось завойовував. А завоювавши, негайно розпочинав боротьбу за власну свободу. Таке ось замкнене коло.

Я справді зайшов невчасно. Вона не встигла надіти потрібний вираз на обличчя.

Ми просто розчинилися одне в одному. Раз – і все. Як цукор у чаї.

Знаєте, SMSки замінюють у сучасному світі сигнали SOS. Ми, як кораблі, що зазнають лиха, розсилаємо їх без особливої ​​надії на допомогу. Навіть коли надходить відповідь, не вчитуємося до неї: головне — знати, що ти не один, що тебе хтось чує.